Поняття та сутність ефективності управління

Одна з центральних проблем людської діяльності - проблема ефективності. Вона стосується усіх сфер, видів, форм, методів, організації життєзабезпечення людини. Найбільшою мірою це стосується управління як діяльності, що здійснюється людьми, щодо людей та виключно в інтересах людей. Від ступеня ефективності цієї діяльності безпосередньо залежить якість життя людини. В підсумку йдеться про ефективність суспільної системи. Питання, як підвищити соціальну життєдіяльність суспільства, ефективність усіх його інституційних структур, намагаються вирішити і вчені, і політичні діячі.

Фактично весь спектр людського знання тією чи іншою мірою вивчає цю проблему. Вчені юристи-управлінці досліджують нормативно-юридичну основу управлінської діяльності, процедуру прийняття рішень і контроль за їх виконанням, функції, структуру, систему органів управління, їх компетенцію, форми і методи роботи, правове становище і діяльність посадових осіб, але, на жаль, значно менше уваги вони приділяють поведінці людини, що вступає в управлінські відносини. Весь комплекс цих питань органічно пов'язаний з проблемою ефективності управлінської діяльності. В остаточному підсумку цим критерієм відзначається її результат, оскільки від управлінського впливу залежать конкретні результати соціальної діяльності людини, трудових колективів.

На думку відомого американського вченого у галузі менеджменту П. Друкера, криза, перед якою сьогодні опинилися деякі держави, - це криза не економіки бізнесу або профсоюзів, а управління, наслідок неефективної діяльності уряду та його структур. Це криза не лише людей, а й установ. Загальна інфляція значною мірою є результатом того, що в кожній країні переважна більшість валового національного продукту йде в урядові структури та інституції, продуктивність яких досить сумнівна та в яких в більшості випадків навіть не знають, як визначити їхню продуктивність.

Незважаючи на очевидність та актуальність проблеми ефективності управління, вона ще не дістала адекватного відображення в науковій літературі. Причина цього полягає, з одного боку, в її складності та багатогранності, а з іншого - в критеріях оцінки поведінки людини в сфері управління, які складно визначити. Звідси невизначеність та розбіжності в літературі з питань управління, нормативних і методичних матеріалах, що безпосередньо відбивається на практиці управління.

Добиватися високої ефективності й управління на підставі глибокого освоєння його теорії і практики завжди було соціальним замовленням суспільства. Суспільна свідомість пов'язує з цим своє ставлення до соціально-політичного ладу й управлінсько-владних державних структур. Це становлення загострюється в перехідні періоди суспільного розвитку, коли різко зростає ціна помилкових і неефективних рішень. Можна навести чимало прикладів з процесу становлення суверенної України, вони помітні не лише для спеціалістів, а й для громадськості. Як результат, проблема ефективності управління все більше пов'язується громадською свідомістю з перспективами матеріального буття, правового становища людини в суспільстві, а в підсумку - з правомірністю існуючих державних структур і суспільного ладу.

Відомо, що в доктрині поділу влади поставлена одна з основних цілей - добитися більш ефективного функціонування державного механізму і кожної гілки влади окремо. Поділ та спеціалізація праці завжди ефективні. Найбільш продуктивно це виявилося у сфері виконавчої влади, де ієрархія поряд з децентралізацією управління дали суспільству найбільший економічний і соціальний ефект. При цьому важливо відзначити політичну ефективність поділу влади, яка виявляється у зменшенні ризику тиранії, можливості слугування для окремих груп, незалежно від того, більшість це чи меншість.

Так що критерій політичної ефективності у поділі влади у соціальній практиці надто великий, щоб недооцінювати проблему управління і наслідки управлінських рішень, особливо нормативного характеру, що приймаються у галузі державного управління.

Цілком очевидно, що соціально-економічний розвиток можна забезпечити лише при зростаючому використанні управлінських ресурсів. Інакше немає змоги реалізувати об'єктивні можливості нового суспільства. Шлях до високої якості й ефективності будь-якого виду соціальної діяльності людини пролягає через підвищення ефективності й якості управління. Ось чому різке підвищення якості й ефективності управлінської діяльності, функціональної результативності роботи державного апарату стало важливим політичним, економічним та організаційним завданням сучасного періоду. Однак цю проблему недоцільно зводити лише до господарського значення, не менш важливим є її політико-ідеологічний аспект.

Перейти на сторінку: 1 2 3 4 5 6


Інші статті по менеджменту

Теоретичні засади інноваційного менеджменту банку
На сьогодні у міжнародній банківській практиці, успішно діючі банки усе частіше будують свою діяльність на основі нової економічної логіки, що встановлює чіткий взаємозв'язок між продуктивністю капіта ...

Управління контрактною діяльністю на підприємстві
Радикальна перебудова системи управління економікою, яка переходить на шлях ринкових відносин - один з найважливіших напрямків програми реформ, які проводяться в нашій державі. Особли ...

Інноваційна діяльність на ринку товарів та послуг
На сьогодні вже не існує сумнівів щодо необхідності переходу України на інноваційну модель економічного розвитку, оскільки практика доводить, що саме інноваційні зрушення на сучасному етапі розвитку к ...

Розділи