Методи управління підприємством

Таким чином, управлінські відносини регулюються сукупністю соціальних норм і процедур їх реалізації, що забезпечують нормальне функціонування і розвиток сис­тем відповідно до мінливих умов існування їх.

Усі норми мають ту саму кінцеву мету, але їхній зміст, порядок встановлення і впливу на процеси управлінської діяльності, сфера дії і механізм поширення в системі різні.

Правові норми встановлюються державою і їх додер­жання забезпечується як переконанням, так і в разі пот­реби і засобами примусу. Порівняно з іншими видами соціальних норм правові норми відрізняються більшим ступенем розробленості і формалізації та регулюють найбільш суттєві відносини.

Правове регулювання поширюється насамперед на компетенцію суб'єктів соціального управління, під якою розуміють закріплену за органом управління сферу, що визначає правову основу його діяльності і у межах якої він самостійно вирішує проблеми відповідного рівня управління. Інакше кажучи, компетенція — це відповід­на функціям певного органу сукупність повноважень і обов'язків, невиконання яких тягне за. собою відпові­дальність у вигляді управлінського впливу щодо органу чи посадових осіб.

Обсяг та характер повноважень, а також відповідний їм ступінь відповідальності залежать від місця, яке зай­має орган в ієрархії управління, від масштабів і території його діяльності. В процесі встановлення компетенції відбувається поділ повноважень та відповідальності між різними рівнями управління, структурними підрозділа­ми і посадовими особами на кожному з цих рівнів. У ре­зультаті визначають рівні, на яких розглядаються та приймаються ті чи інші рішення і тим самим фіксу­ється певне співвідношення централізації та децент­ралізації.

Як правило, дія правових норм поширюється на дер­жавні, а здебільшого і на громадські системи.

Норми, які приймаються громадськими організація­ми, діють у межах відповідних організацій. Однак мож­ливі і винятки з цих правил, коли нормативні акти готу­ються і видаються спільно державними і громадськими органами і набувають одночасно і правового, і громад­ського характеру. Такими є, наприклад, норми права, що регулюють оплату і охорону праці, пенсійне забезпечен­ня та ін. Діяльність громадських організацій регулюється нормативними актами різного походження. Йдеться насамперед про акти, які визначають статус тих чи ін­ших громадських організацій (наприклад, Закон Украї­ни «Про споживчу кооперацію»).

Однак більшість актів, що регулюють управлінські відносини в громадських організаціях, розробляється ними самими. Такі акти об'єднуються у три групи: ста­тути громадських організацій; положення про окремі гро­мадські організації; постанови з окремих питань діяль­ності громадських організацій; інструкції громадських організацій.

Так, об'єм компетенції і правовий статус органу уп­равління споживчої кооперації фіксується в Статуті коо­перативної організації та в Положенні про ці органи. В цих документах містяться інструктивні та методич­ні матеріали, які передбачають передусім загальні зав­дання і підпорядкованість відповідного органу і те, на що мають право і зобов'язані робити кожний підрозділ і кожен керівний працівник. Все це передбачає формування в організаційних структурах управління зв'язків

між і суб'єктами правовідносин (як у горизонтальному, так і у вертикальному розрізі), регулювання взаємовідносин всередині управлінського апарату, між різними органами та їхніми структурними підрозділами, між керівником та підлеглими, між органами управління (посадовими особами) і пайовиками, регламентування застосування відповідальності для забезпечення законності в діяльно­сті системи.

Виконання норм, розроблених громадськими організаціями, гарантується авторитетом цих організацій, а також деякими формами примусу, передбаченими нормативними документами, що визначають статус цих організацій.

Постійно зростаючого значення у регулюванні управ­лінських відносин набувають норми моралі. Під мораллю, як відомо, розуміють правила (принципи) поведін­ки людей, які стосуються сфери взаємовідносин між ни­ми, а також взаємовідносин їх з суспільством.

Норми моралі, на відміну від норм права, підтриму­ються авторитетом громадської думки і, як правило, їх додержання грунтується на власних переконаннях. Чим більшого визнання в управлінні набувають ці нор­ми, тим воно досконаліше. У цьому зв'язку досить пос­латися на такий соціальний феномен, як громадська думка, яка значною мірою грунтується на нормах мора­лі. Громадська думка виявляється у специфічній формі колективного судження суспільства, класу чи соціальної групи, виражаючи їх ставлення до певних явищ, і фактів соціальних систем, а також вчинків окремих людей.

Інші статті по менеджменту

Організаційний розвиток підприємств
Сучасні підприємства різних галузей функціонують за умов невизначеності та динамічності соціально-економічного середовища. Становлення «електронно-прозорого» світового ринку (з миттєвим ...

Тенденції та проблеми розвитку електронного бізнесу в Україні
Бурхливе поширення інформаційних технологій та нових методів ведення бізнесу в нашій країні привело до зародження і становлення нової сфери підприємництва електронного бізнесу. Незважаюч ...

Рівень достовірності експертних оцінок
У даній роботі наведено зручний для практичного використання формат для формулювання підприємницького ризику: ризик недосягнення цілей підрозділу підприємства внаслідок можливої події. Т ...