Лобіювання як механізм впливу на прийняття рішень державними закладами

Безпосереднє лобіювання – перша, серцевинна складова діяльності лобіста. Він контактує із законодавцями, які можуть підтримати або «завалити» законопроект чи запропоновану постанову. Безпосереднє лобіювання – це процес прямого захисту інтересів організації, яку представляє лобіст, від тиску на законодавців.

Таке спілкування із законодавцями передбачає надання їм офіційних даних про організацію-клієнта, її інтереси і наслідки, що можуть виникнути в тій сфері, - де вона діє, якщо буде прийнято або не прийнято певний закон чи постанову. Серед законодавців, з якими безпосередньо контактує лобіст, на особливу увагу заслуговує представник виборчого округу, де розташована організація, інтереси якої захищає лобіст. Адже це саме та територія, де мешкають і працюють виборці, які обрали даного сенатора, конгресмена (депутата). Захищаючи інтереси організації, лобіст захищає й інтереси виборців [4, с. 56].

Лобіст повинен особисто знати представника своїх виборців, постійно з ним спілкуватися, допомагати йому, надавати додаткову інформацію про стан справ у його окрузі. Це зовсім не означає, що лобіст не повинен безпосередньо й активно спілкуватися з іншими законодавцями. Чим більше він буде знати їх особисто, чим міцніші ділові відносини матиме з ними, чим ширше буде володіти інформацією про справи в їх виборчих округах, про тих, хто їх активно там підтримує або, навпаки, критикує, тим більше шансів на успіх у процесі лобіювання.

Не слід забувати, що серед цих законодавців можуть бути досить впливові люди, скажімо голови постійних комісій або підкомісій законодавчого органу, які за профілем зобов'язані розглядати законопроект, що цікавить лобіста.

У процесі безпосереднього спілкування з законодавцями лобіст має досягти їхнього доброзичливого ставлення, з одного боку, до своєї організації-клієнта як до важливого і соціальне відповідального інституту, а з іншого, - і до себе особисто як авторитетного і повноправного її представника.

З цією метою багато лобістів і тих, кого вони представляють, використовують міжсесійний період, коли законодавці менше завантажені, для організації різноманітних заходів. До участі в них запрошуються сенатори, конгресмени, які за допомогою засобів інформації, які висвітлюють ці заходи, можуть отримати бажане для себе пабліситі.

Крім того, у процесі безпосереднього контакту із законодавцями лобіст прагне не лише зацікавити їх позицією, яку обстоює його організація, а й продемонструвати соціальну вагу даної позиції, потенційний інтерес до неї виборців або наслідки, які можуть мати пропозиції законодавчого характеру. Це також важлива обставина, адже законодавцю надається шанс отримати гарну пресу, якщо він стане на бік інтересів організації, що «робить добру справу». Саме ці два аспекти - мати сприятливе пабліситі та відгукнутися на нагальні потреби виборців - найбільше цікавлять кожного законодавця, особливо тоді, коли він планує бути переобраним на наступний строк [1, с. 51].

Мотивація законодавців завжди повинна бути в центрі уваги лобіста під час подачі ним справи свого клієнта. Але, крім подачі матеріалів, що зачіпають інтереси як законодавців, так і виборців, лобіст, як правило, повинен запропонувати членові законодавчого органу ще й підготовлений текст проекту закону або постанови, де б ураховувалася точка зору організації-клієнта.

І, нарешті, лобіст може передати законодавцю авторитетні заяви або свідчення, які звичайно додаються до запропонованого законопроекту і зачитуються під час слухань у парламенті. Лобіст як досвідчений фахівець часто сам готує такі документи на основі матеріалів, переданих йому керівництвом організації-клієнта та інших установ, що професійно володіють колом обговорюваних питань.

Інші статті по менеджменту

Мотивація трудової діяльності
Будь-яке підприємство на деякому етапі свого розвитку може зіштовхнутися з неминучим бар'єром граничної продуктивності. Вихідний продукт вже не може бути удосконалений як на кількісному, ...

Управління комерційно-посередницькою діяльністю підприємств України
Актуальність досліджень товарної політики в зовнішньоекономічній діяльності посередників полягає в тому, що в даний час лише деякі торговельні фірми відносяться до формування асортиментн ...

Стратегічне планування
Стратегічне управління - це процес розробки стратегій і управління організацією для успішної її реалізації. Організації і керівники, які мислять стратегічно, дивляться вперед і визначають напрямок, в ...