Оптимізація бюджету НДВКР

Ефект підвищення норми прибутку зв'язаний з розрахунком граничної норми прибутковості від НДВКР. Так, якби інноваційні програми якоїсь корпорації генерували до прийняття закону 200 умовних одиниць прибутку при 100 одиницях сумарних витрат, то норма прибутку склав би до і після відрахування податків 2. Після прийняття закону прибутку з урахуванням виплати податків склали б 104 од. (при 48%-ний звичайній податковій ставці на прибутку), а витрати з обліком нової податкової знижки - тільки 27 од.; тоді норма прибутку від дослідницьких бюджетів склав би 3,85. Виходить, одним з наслідків нової податкової пільги є зниження граничних витрат, розрахованих на рівні активності 1981 р.

Проілюструємо це малюнком 3а: при такому зниженні в секторі П, пік кривої чистих прибутків зміститься вправо, як і рівень оптимальної дослідницької активності. Це буде означати підвищення ефективності додаткових вкладень у НДВКР.

Аналіз малюнка 3б, що враховує виплати податків, показує, що зубцювата ламана лінія, що представляє собою вартість капіталу, є результатом впливі 25%-ний податкової пільги на граничні витрати капіталу. Якщо в 1981 м, бюджет НДВКР був нижче того рівня, що був необхідний для виконання всіх гранично ефективних програм, то зниження цих витрат стимулює збільшення бюджету. Оскільки фірма при цьому повинна мати більш високі граничні грошові надходження для фінансування дослідницького бюджету, гранична норма прибутку для проектів також підвищиться. Комбінація прибутковості, що скорочується, від нових проектів і росту вартості капіталу визначить новий, більш високий граничний рівень переглянутого бюджету.

Керівники корпорацій вважають, що податкові пільги набагато ефективніше стимулюють інноваційну діяльність приватних промислових фірм, ніж інші заходи, як наприклад, субсидії або державна участь, тому що перші виключають втручання уряду в справи компанії. Як і всі податкові міри в руслі "рейганоміки", так і податкове стимулювання НДВКР більше відповідає вузькокорисним інтересам найбільших корпорацій, ніж проводилося в 70-і роки більш інтенсивний централізований перерозподіл прибутку під егідою держави.

Однак, корпорації не відмовляються і від державної участі у фінансуванні НДВКР. Так, у 70-і роки авіа будівельні фірми США жадали від уряду підвищення асигнувань на НДВКР, указуючи, що 15,5% витрат, що покриваються федеральним бюджетом, на них явно недостатньо для створення цивільних транспортних літаків, що відповідають сучасним вимогам, у той час як у Західній Європі уряду фінансують 73% аналогічних витрат.

Що стосується самофінансування через цільовий випуск акцій або облігацій під дану програму, то через високий ступінь невизначеності одержання по них доходів такі операції звичайно терплять провал, як це було з компанією "Макдоннел Дуглас", який двічі невдало намагався в 1970-71 р. випустити облігації позабанківської позики.

Весь інноваційний процес у корпораціях, таким чином, погодиться з головною метою їхньої діяльності – максимізацією прибутків. Тому ріст ефективності нововведень прямо зв'язується з підвищенням норми прибутку від них. Деякі компанії проводять ретельну реєстрацію доходів від інвестицій у технологічні інновації вже протягом тривалого часу, а інші приступили до їх фіксації порівняно недавно. Таке ретроспективне вивчення допомагає в прийнятті рішенні щодо нових інвестицій в інноваційні програми і дозволяє виявити неприбуткові або малоприбуткові, або, навпаки, - недостатні вкладення. Э.Менсфілд наводить приклад руху внутрішньої норми прибутковості однієї з найбільших американських корпорацій, що, починаючи з 1960 р., проводить зіставлення витрат на всі технологічні нововведення, що протікає на основі НДВКР, з їх результатами. Це дає детальну оцінку ефективності кожної з інноваційних програм у формі доходів. Цифри очікуваного компанією приросту грошових доходів простежуються в часі по кожнім новому продукті (з урахуванням утрат доходів від замінних продуктів), а також по кожнім новому технологічному процесі. Розрахунки переглядаються щороку і приводяться в порівнянний вид відповідно до цін, які змінюються, методами обліку і т.д.

Крім даних про витрати і прибутки по інноваційних програмах фірма веде запис про щорічні витрати НДВКР. Зіставляючи щорічний приріст грошових надходжень від нововведень з відповідними витратами на них, корпорація визначає щорічно норму прибутковості від інновацій. Результати зіставлення представлені в таблиці 3.

Перейти на сторінку: 1 2 3 4 5 6 7 8


Інші статті по менеджменту

Концепція управління персоналом в комерційному банку АКБ Приватбанк
Концепція управління персоналом комерційного банку - це система теоретико-методологічних поглядів на розуміння і визначення сутності, змісту, цілей, завдань, критеріїв, принципів і методів управління ...

Аналіз та удосконалення оперативного управління
ФУНКЦІЇ І ЗАДАЧІ   ОПЕРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ ОСНОВНИМ ВИРОБНИЦТВОМ (ОУОВ)   ...

Аналіз ефективності управління персоналом бази відпочинку Чорноморка
Перехід до ринкової економіки вимагає від підприємства підвищення ефективності виробництва, конкурентоспроможності продукції, робіт і послуг на основі впровадження досягнень науково-технічного прогрес ...

Розділи