Порядок вибору стратегії виходу на зовнішній ринок
- нестабільність загальної політичної ситуації в країні, суперечність і нестабільність законів, пов'язаних з зовнішньоторговельною діяльністю.
Враховуючи витрати, пов'язані з виробництвом і реалізацією крупних партій товарів, підприємствам не завжди буває вигідно відволікати необхідну суму власних коштів. Банківський кредит не є панацеєю унаслідок того, що небагато банків здатні самостійно фінансувати значні експортні постачання крупних підприємств. Виходом в даній ситуації може бути залучення синдикованих кредитів (участь декількох кредиторів).
Для підприємств цієї групи значення мають не тільки механізми, регулюючі експорт, але також обмеження і преференції приймаючої країни, зокрема наступні параметри:
- абсолютний рівень дозволеного імпорту вироблюваного товару;
- як часто і якими органами видаються ліцензії і визначаються квоти на імпорт;
- чи видаються вони будь-якому експортерові або круг постачальників обмежений;
- чи визначені обмеження у вартісному або натуральному виразі;
- чи видаються генеральні ліцензії і квоти для певних постачань;
- чи є об'єми квот результатом міжурядових угод або залежать від примхи уряду країни-імпортера;
- який звичайний термін дії ліцензії;
- чи можуть отримані ліцензії бути передані іншому підприємству;
- можливість конвертації іноземної валюти, отриманої в оплату товару, що експортується;
- валютне регулювання, можливість здійснення певних форм розрахунків, необхідність депонування засобів для відкриття акредитиву, і так далі
Тобто сильні експортери можуть дозволити собі брати до уваги не тільки прибутковість експортних операцій, але також механізми роботи і ступінь ризику, з яким можлива торгівля з даною країною.
Типи стратегій виходу на зовнішній ринок
Після вибору найбільш адекватного конкурентним перевагам та потенціалу фірми зарубіжного ринку логічно постає питання щодо форм присутності на цьому ринку, а отже, і стратегій виходу на нього. Міжнародна бізнесова практика виділяє три основні стратегії виходу на зовнішній ринок:
- експортування,
- спільне підприємництво,
- пряме інвестування (рис. 1.1.).
Рисунок 1.1 - Стратегії виходу на зовнішній ринок
У випадку стратегії експортування виробництво залишається на національній території, що має свої недоліки та переваги. Спільне підпри-ємництво та пряме інвестування потребують вже організації виробництва за кордоном. При цьому деякі форми спільного підприємництва реалізу-ються на основі укладення контрактів, без додаткових інвестицій, а спільне володіння та пряме інвестування передбачають інвестиції, тобто довгострокові вкладення капіталу в підприємства, соціально-економічні програми, підприємницькі та інноваційні проекти. Це зумовлює виділення контрактних та інвестиційних форм стратегій виходу на зовнішній ринок (рис. 1.2).
Експорт - вивіз за кордон товарів, які продані іноземним покупцям з метою їх безпосереднього споживання, продажу або для перероблення.
Непрямий експорт - продаж товарів на зовнішньому ринку за допомогою незалежних маркетингових посередників.
Прямий експорт - продаж товарів на зовнішньому ринку самостійно.
Спільне підприємництво - об’єднання зусиль партнерів щонаймен-ше з двох країн з метою організації спільної комерційної справи.
Ліцензування - форма спільного підприємництва, яка базується на тому, що ліцензіар (продавець) передає ліцензіату (покупцеві) право на використання виробничого процесу, патенту, товарного знака в обмін на гонорар або ліцензійний платіж.
Інші статті по менеджменту
Підготовка та перепідготовка персоналу
Проголошений Україною курс на інноваційно-інвестиційну модель розвитку економіки вимагає вирішення гострої соціально – економічної проблеми – нестачі висококваліфікованих робітників. Адже ...
Удосконалення стратегічного управління діяльністю підприємства
Актуальність теми полягає
в тому, що реформування економіки України визначило нові умови і принципи
функціонування промислового виробництва. Сьогодні результати діяльності
суб'єктів про ...
Система управління персоналом
Метою написання даної контрольної роботи є теоретичне та практичне опрацювання положень щодо основ управління персоналом організації, формування й розвитку персоналу та оцінки персоналу і практичне. С ...