Місія підприємства і місія логістики. Стратегія підприємства і логістична стратегія

Логістика - це частина корпоративної стратегії фірми. Логістична стратегія розробляеться підприємствами поряд із маркетинговою та виробничою стратегіями та місією фірми. Логістична стратегія повинна бути підпорядкованою місії фірми та зв`язувати корпоративні цілі, маркетингову та виробничу стратегії. Логістична стратегія складається з наступних компонентів:

1) Конфігурація логістичної системи (визначення якості, дислокація та конфігурація логістичних ланцюжків, каналів, складів, терміналів і т.п.);

2) Координація та розробка організаційної структури логістичної системи (організаційно-функціональна структура логістичної системи; кількість ланок логістичної системи; ключові логістичні активності; взаємовідносини між логістичними посередниками);

3) Визначення стратегічних вимог до якості продукції та споживацького попиту;

4) Інтегрована система управління запасами;

5) Логістичні інформаційні центри.

Розробка логістичної стратегії здійснюється в чотири етапи:

1) Оцінка;

2) Аналіз можливостей;

3) Встановлення пріоритетів;

4) Виконання.

Основні логістичні стратегії.

1) Мінімізації загальних витрат.

Ця стратегія спрямована на скорочення операційних складових витрат, пов`язаних з просуванням матеріальних ресурсів, незавершеного виробництва, готової продукції та із запасами продукції. Рівень сервісу обмежується, доки не будуть знайдені оптимальні загальні витрати.

2) Максимізація рівня сервісу. Цю стратегію застосовують рідко. Максимальний рівень сервісу припускає безперебійну доставку замовлень споживачам протягом 2—4 годин із моменту їхнього надходження. При такому підході головне — не витрати, а приступність запасів і швидкість виконання замовлень. Зони обслуговування в цьому випадку встановлюють так само, як при орієнтації на мінімізацію загальних витрат, тільки границі зон визначаються можливою швидкістю доставки. Різниця у витратах на доставку тому самому клієнтові при орієнтації на мінімізацію загальних витрат і на максимізацію рівня сервісу дуже значна.

3) Максимізація прибутку. Більшість ділових підприємств націлює свої логістичні системи на максимізацію прибутку. Теоретично зона обслуговування кожного складу встановлюється за критерієм мінімально припустимого прибутку від доставки вантажів на різні відстані. Оскільки склади звичайно, розміщають у місцях значної концентрації попиту, чим більша відстань відокремлює споживача від центра ринкової зони, тим вище вартість логістичних послуг. Це порозумівається не тільки збільшенням відстані, але і тим, що на периферії території складського обслуговування щільність попиту нижче. Віддаленість периферійних клієнтів, на якій витрати обслуговування приносять мінімальний прийнятний прибуток, визначає гранична відстань від складу, і подальше розширення зони обслуговування понад цю відстань є неприбутковим.

4) Максимізація конкурентних переваг.

У визначених ситуаціях вигідніше всього стратегія, націлена на максимізацію конкурентних переваг. Існує багато способів одержання таких переваг, але тут ми обмежимося тільки двома.

4.1) Розповсюдженим варіантом стратегії найменших витрат є удосконалювання сервісу заради захисту основних клієнтів від «напору» конкурентів. Керівникам компаній варто приділяти пильну увагу тому, як задовольняються чекання ключових споживачів. Якщо сформована система здатна обслуговувати лише 42% клієнтів протягом 24 годин при рівні приступності запасів 95%, потрібно подбати про те, щоб такий сервіс по вищому розряді поширювався на найприбуткових споживачів.

4.2) Освоєння малих ринків. Ще один спосіб реалізації конкурентних переваг — включення в логістичну систему високовитратних складських потужностей, якщо це економічно виправдано сформованими господарськими й конкурентними умовами (наприклад, коли мова йде про невеликі місцеві ринки, розташованих на дорогій землі, але маючих потенційно багату клієнтуру). Таке рішення особливо підходить для малих фірм або компаній, що займають особливу нішу в бізнесі. Великим фірмам властива відсутність гнучкості, у тому числі в політику ціноутворення. У результаті великі фірми, що збувають продукцію на широких географічних ринках, найчастіше просто зневажають можливостями локальних ринків із їхнім унікальним співвідношенням між витратами й попитом. Утім, справа може бути й у тім, що великим фірмам дуже важко пристосувати свої маркетингові і логістичну системи під вимоги таких ізольованих місцевих ринків. Невеликі фірми з їхньою гнучкістю більше пристосовані до освоєння локалізованих ринкових сегментів, навіть незважаючи на те, що це вимагає досить великих капіталовкладень у логістичні потужності.

Перейти на сторінку: 1 2


Інші статті по менеджменту

SWOТ-аналіз підприємства
Сьогодні виживання й розвиток організації в довгостроковій перспективі залежить від уміння своєчасно передбачити зміни на ринку й відповідно адаптувати свою діяльність, змінюючи асортим ...

Оглядово-аналітичні документи
Актуальність теми: Протягом усього періоду розвитку науки і культури йде процес накопичення інформації та знань, які фіксуються в документах. Кількість документів постійно збільшується. ...

Особливості функціонування авіакомпаній
Літаки - найпопулярніший вигляд транспорту в світі. Те ж саме можна сказати і про авіаперевезення в туризмі. І цьому є ряд причин: по-перше, авіація найшвидший і зручніший вигляд тра ...

Розділи